Жени ти відчай геть страшний,
Коли горять зірниці,
Коли йде вечір росяний
І ранок золотиться.
Жени ти відчай – хоч потік
Сліз ще біжить рікою:
Хіба коханий чоловік
Не в серці із тобою?
Усе в плачу – немає втіх,
З тобою вітер плаче,
Зима з печаллю сипле сніг
В осінній лист лежачий.
Коли ж все знову оживе –
Подібну маєш долю:
Тож в серце радість хай пливе,
І йди завжди без болю!
Emily Jane Brontë
Sympathy
There should be no despair for you
While nightly stars are burning;
While evening pours its silent dew,
And sunshine gilds the morning.
There should be no despair — though tears
May flow down like a river:
Are not the best beloved of years
Around your heart for ever?
They weep, you weep, it must be so;
Winds sigh as you are sighing,
And winter sheds its grief in snow
Where Autumn’s leaves are lying:
Yet, these revive, and from their fate
Your fate cannot be parted:
Then, journey on, if not elate,
Still, NEVER broken-hearted!
