Мене ніяк не відпускає,
Давно забуте відчуття
Чогось важливого утрати,
Усе мудрую і не знаю,
Як зрозуміти, що ховати?
Коли не бачу ще кінця,
Коли не можу просто стати,
Лечу вперед у забуття
Й не оглядаюся довкола,
Не дивлюся під свої ноги,
Не відчуваю часу я,
А він безжальний робить своє,
Він б’є під дих і душу рве,
Не пробачаючи ніколи
І не шкодуючи нікого,
Вбиває нас і дальше йде…
