Я слів необхідних шукаю початок,
Зриваю завіси, ламаю замки,
Мушу сьогодні бачити й знати,
Як виростають у вічне рядки
Потрібному місця попросту мало,
Не має потреби гризти граніт,
Молотом вдаривши по наковальні,
Іскрами виб'ю ім’я собі
І взявши у руки жменями літери,
З’єдную намертво їх в ланцюги,
Щоб чорним по білому бряцнувши кинути,
Зірвавши завіси, зламавши замки
