я ішла до тебе
та ні!я летіла
згубила себе
у кров збиті коліна
нігті згризала усі
поки на тебе чекала
ти прийшов
коли я стрибнула в таксі
водію,вези мене до бабусі
провідаю зараз її
тихо грає ОЕ у серці
і в мінусі.
я не при тямі.я у спокусі
повернутися і впасти стомлена
на плече його прихилитись
під руку сховатись.і муркотіти
заводить вже пісню і шлунок.
пісня морського кита
бабуся пече пиріжки-
мій єдиний рятунок.
бабусина коса мов стежинка
лежить утомившись.ніби
тягнеться вдаль
її підніму,розплету
і знову заплівши,почую
волосся золотаве її
пахне спокоєм,вірою й хлібом
це мій дім.
це мій дім.
