Вона була, як сонця промінь,
Як світло місяця вночі.
Вона ловила всіх на слові,
І дарувала сонця всім.
Така відважна, стільки сили,
І стільки добрих почуттів.
І навіть грози, сотні зливи,
Не змили радощів душі.
Вона була така приємна,
Така бурхлива і жива,
І в глибині душі кремезна,
А для людей немов дитя.
Вона була і завжди буде,
Жива у спогадах, серцях.
Її душа тепер в раю десь,
А на землі лиш чути плач.
