Сонце з-за обрії сходить
Новий день починається знов
Мати тихенько підходить,
Торкається наших світлих голов
Скільки вона ночей не доспала,
Щоб ми здорові були,
Щоб усмішка з наших уст не спадала,
Сіяла, мов крапля роси,
А скільки у днину негоди
Давала мати порад,
Щоб не йшли по життю, немов голі
Й не відступали назад.
Присвячується дідусеві Михайлу! (з доповненням)
23.07.11
