Довга дорога прямує у безкінечність,
Ходить по колу одне і те ж.
Всі твої дії безмежні,
А ти за світом стеж!
Кожна людина не випадкова,
Кожна людина приносить зло.
На разі не потребую нічого,
Подаруйте лиш єдине добро.
І ваша держава піклується про мене,
Та так, що хочу втікти в ліс,
І знову скажу, що не треба,
Від людини чекайте тільки гріх.
Вона та святість – народила,
І загубила через кілька літ,
Шукав і мріяв про тепло долоні,
Але життя вже залишило слід.
Я звик до самоти суспільства
І до людини, що проходить повз,
В житті своєму значить винен,
Що зміг терпіти не любов.
