Дубильовський Богдан Миколайович(?-?)
ніцвсевідомий український письменник, мільярдоєдиний, хто попри незмагання видати свої твори народжував їх(книги) потай у шухляді в домашніх умовах. Засунувши штори, щоб ніхто не бачив, повкручувавши енергозберігаючі свічки в канделябри, користуючись допомогою кустарних акушерів, він відрІзав пуповиння першим двом книгам ‘Словопотьмаренню’, ‘Поняттєвий застій’ та ‘Кастрація змісту’. Після кількох невдач, розуміючи безвихідність хаосу та мертвість громадських організацій зі сприяння молодим літературним геніям, у 2011р. Богдан взяв тачки і виїхав у Штати, де продавав хот-доги та людей у сексуальне рабство. На дозвіллі як спадала вільна хвилина він в’язав безрукавки, светрики і штопав шкарпетки, після чого вийшла восени, коли найдощовіший день хилився до багряного сонячного вечора, його остання книга ‘Ампутація сутності’. Після цього полісьорбрідкий поліглот зник із радарів. Так би мовити від’єднався від апаратів життєспостереження і дехто подейкують, що пись-корифей пішов і оселився в лісі, де проводив дні в суворому пості, медитаціях та задушевних розмовах з грибами. Власне гриби і надали цю інформацію подейкачам, але достовірність цього джерела досі не проблематизується. Далі ситуація тільки усугубобублювалася аж поки не впала в траву. І пролежала там доки через три століття і рівно двадцять років маленьких хлопчик, пасучи свиномавп, не наткнувся і не вийняв на світ. Тоді ж грандіозним семитисячним тиражем видалась автономія-анатомія ‘У світі балакання лісу’. Цей довершений продукт був спостереженнями ніби вченого, які він проводив у перерві між філософськими грибодиспутами. На сторінках перед нами враз виростають людогібони, кротожирафи, бегемотоіндики, шурхотять китохробаки, їжачкують шерсть файломікроби в п’янобасейнах, врізаючись у симулякризовану плоть ракових кострубацій.
Його часто питали: - Табула раса? - Та була ваша, - спокійно відповідав мудрець.
У Пн. Ірландії є один стінорозмаз, що гласить ‘шизоповість - макровсе’. Це єдине свідчення про глобальне світототальне визнання таланту автора, засновника жанру шизоповісті. Ключовим елементом жанру є стерторядок.
Життя великих завжди обривається…і це завжди так трагічно, …так несподівано. Серце Бодана Миколайовича припинило битися за п’ять хвилин до півночі десь в густих товщах лісів Амазоні. За однією з версій, інерція кишкохляпа стала фатальною, бо розчавила митця вздовж рейок як пласт тіста, змочивши чотири з половиною метри блискучої в темряві ліхтарів вузькоколійки. Кажуть, що навіть оком не моргнула черепашка, що проповзала поруч, проте БОженькова кара одразу її настигла – вона так і не встигла перетнути колію до прибуття наступного кишкотяга. Її наче молотком одіна розхруснуло. Кишки потягнулися вдалеч. Тріпочучи у ніч, наче випранкисвіжовипрані речі, яких теліпає вітер.
|
|