думаю, ведення щоденника ще нікому не заважало.
майже рік минув з того часу, як я втратила маму.
найріднішу у світі людинку.
певно, мав би вже вщухнути біль, але... болить так само.
певно, я маю зізнатися у тому, що сталося за цей рік.
на восьмий день після маминої смерті батько привів додому коханку, з якою мутив 5 років ще при мамі.
мене почали виживати з дому вона й моя бабця (батькова мати)
Сестрі та братові завжди було срати на мене. Вони ненавиділи мене за те, що я була молодшою дитиною у родині і отримували від мами більше уваги, ніж вони... втім, на кладовище до неї нині ходжу одна я...
щодня батько виводив мене і потихеньку виживав з дому.
зрештою я зібрала речі і пішла жити до знайомої, яка постійно бухала і водила додому постійно нових хахалів. але насправді у душі вона непогана баба. вона й допомогла мені влаштуватися на роботу. тепер я працюю на стальзаводі.
з універу мене відрахували за неуплату (той час, коли я сиділа без грошей і роботи), але я буду вступати цьогоріч заново.
потім мені запропонували батьки мого хлопця жити у них, а тепер... тепер я з моєю коханою людиною знімаю житло, утримуємо шиншиллу та кішку.
і ... ми щасливі.
шкодую я лише за одним: маминою посмішкою, яку я більше ніколи не побачу.
та вона приходить до мене щоночі, значить не забула... Мамцю, я теж не забула!
КОМЕНТАРІ
07.02.2011 - 00:09
команданте Че: простите, что комментирую.. но искренне сочувствую и желаю Вам счастья. рад, что сейчас всё налаживается. мама же останется в сердце, согревая внутренним теплом. навсегда..
08.02.2011 - 17:02
спасибо огромное вам за теплые слова
Додати коментар можна тільки після реєстрації Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.
