Швидше уже вмирайте, і хай вас рахує Бог –
Своє поголів’я в сірім степу Токмаку.
Батько наш, ворог наш, втомлений Саваоф
Ходить по небу з розрядженим автоматом.
Скільки ще, скільки ще, скільки ще…
Від Языка за Мовою в прірву шугають звуки.
Безодня у горлі лається і пече.
Рота відкриєш – із нього тікають круки.
Говором, голодом, спрагою, суржиком
Падають круки на чорні поля. Літні
Спогади сповнені соняхом й ріпаком –
Так, ніби досі чекають твою молитву.
|
|