Повернувся я із Woodstock і хотів би поділитись враженнями про подорож і сам фестиваль. Отже, виїхавши з Тернополя електропоїздом в напрямку до Львову я із своїм другом примостились в тамбурі першого вагону, оскільки людей було вдосталь і ми теж мали чи маленькі рюкзаки. У тамбурі, в якому ми розмістились всупереч усім старанням провідників і машиніста не закривалися двері, а оскільки на дворі було досить таки жарко, то ми їхали з певним комфортом.
Минула година їзди і до нас сів військовий, який час від часу покурював цигарку і струшував попіл крізь відчинені двері. Моєму другу він подарував кулю, яка довго не протрималась в його руках, а в цей жиж день була передарована дівчині. Надіюсь куля буде подорожувати із рук у руки. Також поряд з ними їхали їхали дівчата, які також прямували на фестивалі і везли щура на ім'я Фелікс. Ось так ми і добралися до міста Лева, де нам потрібно було найти автостанцію з напрямком на Свірж.
Вийшовши з вокзалу ми одразу попрямували автовокзал, який знаходився в 100 м від нас, але виявилось, що автобуси в цьому напрямку звідси не курсують. Нам сказали, що необхідна автостанція знаходиться на вул. Зелена. Дістатись до неї не так вже і просто, оскільки мало хто про неї знає. Покатавшись чималий відрізок часу, проїхавшись чималу відстань та потрапивши не на той автовокзал нам все таки вийшло дістатись автостанції №5.
От ми вже сидимо в автобусі, зайнявши місця ми перекрили прохід із задніх дверей своїми рюкзаками і тільки очікували на відправлення. Я навіть не помітив як ми вже добрались до кінцевої точки, оскільки був трішки виснажений і всю дорогу спав.
Зайшовши на територію, де мав проводитись фестиваль потрібно було знайти місце щоб поставити намет. Походивши і подумавши з пів години часу-місце було знайдено. Намет було поставлено (не з першої спроби).
В перший день наш чудо-намет почав притягувати до себе людей. Всі збиралися біля нас і ми вже встигли познайомитись з багатьма чудовими людьми. З кожним днем знайомств ставало все більше і більше, чому я звісно не був проти.
3 дні фестивалю проминули надзвичайно швидко.
Фестиваль-це те те місце, де тобі не доведеться заскучати і не буде думок "блін, що робити?". Фестиваль-це чудова музика та шалені виступи гуртів, це неймовірно щирі та позитивні люди, це коли ти прокидаєшся поруч з Ісусом, це в 5 год ранку слухати гру на волинці, це безсонні ночі біля вогнища, це море обіймів і поцілунків, це місце не немає турбот, це секс, наркотики і рок-н-рол. Фестиваль-це ти.
Отже, прийшов час повертатись додому. Щоб отримати місця в автобусі нам довелось спочатку їхати у Перемишляни, а потім повертатись назад і аж до Львову. Дістатись до вокзалу нам було набагато простіше оскільки ми вже знали як туди добратись. Йшов 5-й день нашої мандрівки і ми були замучені, тому до Тернополя потрапили без яскраво виражених пригод. Одним словом все було неймовірно. Чекаю на нові подорожі та цікаві моменти.
Всім дякую! Всім миру! Харібол!
|
|
