Вчора здійснилась мрія, яка, як я думала, ніколи не здійсниться... вона ще дитяча... коли я була ще маленькою дівчинкою і виходила з церкви на празник, то бачила як тати купляли для своїх дівчаток червоних "когутиків-цукерок" на паличках. Я тоді проходила повз, щиро радівши за них і навіть не задумуючись, чому в мене тата немає... і він не купляє когутика на празник... я шукала в кишені дрібні гроші, але згадавши, що майже все віддала на тацу в церкві, я тільки вздихнула, усміхнулась і пішла дальше...
Пройшли роки, я стала дорослою і півроку тому вийшла заміж... Празник був вчора. Ми вийшли з церкви, і мій чоловік мене запитав: "Що Ти хочеш, щоб я Тобі купив?"... І в мені прокинулась та маленька дівчинка... і сказала: "Купи мені червоного когутика на палочці!"... Почувши моє прохання, у моєї найдорожчої людини на землі з'явилась посмішка. Він купив, а потім запитав: "Тобі в дитинстві хтось купляв щось на празник?"... Я промовчала. І він зрозумів без слів. І я зрозуміла... Нездіййсненні мрії здійсняються... Бог робить чудеса. І празник... і є червоний когутик в руках... і є радість... і є ТАТО... Тато для моїх дітей.
Висновок простий: ніколи не переставайте вірити в свої мрії, Бог все бачить... і за Вашою вірою буде Вам...
|
|
