Я не люблю, коли я не люблю.
Коли стихає вітер.
Коли проходиш ти, а я не впізнаю.
І помирають зірвані, не нами, квіти.
Цю осінь геть не признаю.
Як не для мене мов вона вродилась.
Тобі вже 22, а я немов сьогодні з літа народилась.
Пронизані сльозами тисячі листів
Від того, хто відчай сам шукає і гордо в очі розсміється.
Тому, хто не боїться спалених мостів
Та тихо серце в кого конвульсійно б\'ється.
Додати коментар можна тільки після реєстрації Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.