Сльози на очах, музика в вухах, р
учка в руках і так кожний день,
Я була творчою людиною, писала вірші,
але більше немає про що писати мені,
Живу пустотою,
я ж так привикла вже бути одною,
Немає нікого, одні тільки фото,
Одні тільки спогади, одні тільки сльози,
Біль забрала все що могла,
Я щоб до рідгих вернутися,
Все б віддала,
Та нічого немаю, крім рідних я,
Можливо це і є, провина моя?!
Доводила до сліз.. ти вибач, бубасе моя,
Тебе дуже люблю і дуже скучаю,
Я могла так поводитись, сама я не знаю,
До дому могла, не приходити в ночі,
А ти пекла, для мене пуцце в печі,
Її я любила, і ти це все знала,
За тебе життя, своє би віддала,
Хоч часто сварились, та завжди мирились,
Ти рідна душа і це все проявилось,
Тоді, ще як тільки, я народилась,
Я дуже ціную, все що ти робила,
Після всього що зробила, ти мене не розлюбила,
Я дуже ціную, тебе, моя бабуся,
Ти ж знаєш, що спокійно можу називати тнбн мамуся,
Ти всі роки, біля мене поруч була,
Стільки тепла, свого, ти мені віддала,
Мені не вистачає, і хочу шоб ти знала,
Що не тільки зараз а й завжди ціеувала,
Хоч я ніколи не показувала цього,
та знала б ти, як не хватає всього,
Як ти зайдеш в мою кімнату,
і закричиш, що не прибрала
Як ти зайдеш в мою кімнату,
І скажеш, що модем забрала,
Як після зборів прийдеш злосно,
Біля вікна ти поговориш просто,
Ти вибач лиш за всі образи,
Я ж не подумала ні разу,
Малою з хлопцями я будувала бази,
Не думаю, що роблю зразу,
Тепер я розумію добре,
Що не повторю більш ніколи,
Помилки ті, що я зробила,
Повагу, знаю, трохи загубила,
Багато чого можу ще сказати,
Та знаєш, краще все не знати,
Так легше буде тобі спати,
Люблю тебе я дорогенька,
моя ніжненька, рідна ненька.
|
|
