Примарне щастя впустила в серце... Наповнила, як кульку повітрям - суттю, словами, думками, почуттями. Вже майже через край... Ось-ось...
Примарне щастя...
Придумана любов...
Байдужа віртуальність...
Аритмія душі...
Об"єкт без імені...
Так і тягнеться рука написати - електронне серце... Але, нажаль, чи на щастя, серце живе і воно зараз дуже болить...
Чи то від стріл Амура...
Чи то від ніжності, що в серці заточила і від замка ключі тобі віддала...
Чи то від слів колючих, які шипами в"їлись...
Та все до кращого... І хоч в душі ще сумніви гуляють, зате в руках вже пензлик майбуття...
Малюю...
|
|
