Душа літала... безпорадно, обриваючи всі пута... Недокохана. недолюблена... Згадувала... Як вона виривалась з грудей вибухом тисяч метеликів, то як скавуліла загнаним щеням... Хотіла летіти в прекрасну невідомість, але щось тримало її... Знову згадувала... Щось маленьке і тепле було в неї в руках... Стукіт ставав все тихішим... Вона майже його не чула... Хмариною попливла до насолоди... І раптом шовкова нитка, яка її тримала, почала змотуватись і тягти її, грішну назад... До ще однієї маленької душі...
Яскраве світло...
Втомлені очі хірурга...
Вона повернулась...
КОМЕНТАРІ
09.02.2013 - 14:18
Андрей Кривцун: ОГО!
Будто сам пережил... Мы второго вместе рожали, так что какие-то моменты ощутил. Но, конечно, не так, как те, кто становится мамой.
Прекрасно, Лиечка! Пусть растёт здоровым и счастливым.
09.02.2013 - 22:50
Спасибо, Андрюш!!!
Додати коментар можна тільки після реєстрації Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.
