Колись давно у мене була мрія. Все ніяк не здійснена. Підти одній у ліс. Забрести до самого серця, щоб навкруги лише мертва тиша і закричати своє бажання або мрію.Таку надзвичайну, найголовнішу і нездійсненну. Хай вона полетить у небо, вгору. Ляже на кріла птахам, заплутається в сонячному промінні, проллється дощами. І не страшно, що не втримала емоцій. Це не людям.
***
Мысли вяжутся в стишок,
Волны лижут сушу.
Дени какают в горшок,
А большие - в душу.
|
|