Де б я не був,думки магнітом тягнуть
До хати материнської в селі,
Хоч на хвилинку завжди хочу глянуть,
Де ріс з дитинства я на цій землі.
І хоч уже немає в хаті мами,
І інші там господарі живуть,
Та так же пахне на весні квітками,
І так же вишні й яблуні цвітуть.
Той спогад серце,душу мені крає,
Коли дививсь на руки я твої печально.
А зараз я дивлюся з болем,з жалем
На стрічку з орденами і медалі...
Де б я не був,думки до хати тягнуть,
Мабуть, мені так розум повелів,
Нехай завжди ростуть квітки,не в,януть,
Біля усіх на світі матерів.
ВІКТОР РИБКА
|
|
