Подобаються ці рядки:
Ти прокинешся зранку і скажеш:
"Знаєш, ти був письменник, архітектор людських душ, представник культурної інтелігенції, ну всяке таке..... Що ти в мені знайшов? Я ж навіть не розумію про що ти пишеш, я ж навіть не знала, що ти поет..... Мені просто очі сподобалися.... І зачіска..."
Я лежатиму поруч буде холодна пізня осінь, я навіть подумаю: "Блін... Я постійно пишу про осінь, листя... І ось вона тут... Коханка смерті... Пізня осінь... Блін..." Повернуся і скажу:
"Я кинув курити учора вночі,
Прочитав СМС-ку, дістав ключі,
Відчинив замок, зайшов у кімнату,
Ввімкнув світло, сорочку зім'яту
Підібрав із крісла, налив собі рому,
І подумав: "Нарешті вдома..."
Скільки всього, і скільки я мандрував,
Стежку смерті тричі вночі минав,
Довго жив без тебе, набрався пороків,
Написав дві книжки, мені двадцять років...
І за те, що я дихаю, бачу,
І за те, що я тут,
Хоча наше життя вокзал і фаст-фуд,
За те, що живу, і за те, що пишу,
За хороші фільми, нормальну траву,
За тебе включно, за наше життя,
За всю цю музику без кінця,
За цю сцену, і за цей мікрофон,
За мій розряджений телефон,
За твою СМС: "Скоро прийду...",
Боже, дякую..."
Ти посміхнешся і скажеш:
За це я тебе люблю, дурнику..."
Я відповім:
"Десята ранку,
Мені на роботу треба вставати..."
А ти знову посміхнешся і скажеш:
"Ні... Ще раз... Хоч один раз..."
І я відповім:
"Для тебе, кохана, я здатен на все,
Аби лише бачити твоє лице,
Аби лиш тримати за руку тебе,
Для тебе, рідна, я здатен на все...
А потім в лікарні, як Божий знак,
Медсестра мені скаже: "У тебе рак..."
І ти закричиш, а я промовчу,
Через вісім місяців ляжу в труну,
І голосно й гулко, як серце биття,
Буде повчати земля й небеса...
І не мине навіть року, можливо пів,
Як тебе поцілує якийсь дибіл,
Ти йому розкажеш якось вночі:
"У мене був хлопець, писав вірші,
Помер у двадцять, у нього був рак,
Жаль, звісно, але рак - це рак...
І якщо після смерті існує життя,
Якщо далі тече ця нестримна ріка,
Якщо осінь триває, і гріє тепло,
Якщо поезія вічна, я всім на зло
Далі дивитимусь в твоє лице,
Далі кохатиму... Тебе..."
Андрій Любка
|
|
