Я так люблю піднятись до світанку
І з свого даху бачить твої сни,
Блукати світом в пошуках весни
І каву з поцілунком до сніданку.
Я так люблю дурниці віршувати,
шукать щасливі номери машин,
спостерігати, як росте твій син
І в ньому твої риси впізнавати.
Я так люблю співать сумні пісні,
Кохатися мов вперше і востаннє,
Довіру щиру, ніжне піклування
І кожну мить, що випала мені.
Земна чарівність цих простих речей –
Моє натхнення, сенс на світі жити,
Ділитись щастям, мріяти, любити,
Вдивлятись в оксамит твоїх очей.
|
|
