Неділя... ЯК завжди - справ вистачає, але відсутність самоорганізації стає на перешкоді втілення всього... Здається в даний момент (у широкому розуміння) мене може напрягти лише шеф і то... якщо почне сваритися...
Море мсожливостей і... нуль наполегливості для того, щоби все-таки почати жити (в повному розумінні цього слова!).
Акцент на любові: ми зустрічалися практично стільки, скільки ми уже не зустрічаємося, він - з іншою, а я... досі..... Всепоглинаюче бажання зробити чудо (в розумінні воскресіння) з того, чого проктично і так не було... Його "я тебе люблю" звучало як "добрий день" (в плані буденності та безкеонтекстності)... А мої емоції: ЗАШКАЛЮВАЛИ... Я "сходила з розуму" від того, що то уже все, що я втратила людину з якою хотіла дітей... Втратила мрію, ниточку, коханого... Він пішов і я пробачила та сприйняла все, що не могла зробити до цього... Мене "рвало на шматки", я сиділа у чотирьох стінках, за вікном - вічна мерзлота і... з дзвонила йому... Зараз важко сказати на скільки ті дзвінки "зіпсували все" (в плані можлливості реально відновити стосунки). Періодицно (навіть сьогодні) мені згадуються моменти, де потрібно було... просто не робити нічого (а я не могла). Відомо лише одне: оммент пережитий (відносно, в плані, що АЖ ТАК від любові не зашкалює...
дипломна... Я ніяк не сяду її писати... Я уже абсолютно не знаю про що її писати... Любов, адикція, нармальні стосунки - все перемішалося...
Дай Бог мені спокою в душі і сили волі реалізувати задумане - все інше я зможу)
за те, що читає, за підтримку, за небайдужість... 
