Дві людини: та, яку хочеш забути і та, за допомогою якої це робиш. "Дивні ці мужики - понять невозможно." - Якось сказала одна моя подруга. Різна поведінка, різні підходи, відмінне практично все, особливо, якщо розглядати в розрізі того, чого хочеться... І це попри те, що класика жанру лишається не змінною (і в плані того, хто кому має дзвонити - теж).
Чекання як варіант в даний момент сприймаю якось по-іншому, так би мовити по-філософськи...
Жінки мають бути мудрими і все таке - нафіг! Іноді просто хочеться на все забить: "не знаєш, що відповісти на мої листи - петвори на попіл"*; не дзвониш після близького... - будь ласка, чекатиму, забувши про час.
Просто подивлюся фільм.
* Цитата з вірша, назву не пам*ятаю, але здається викладений.
