Зажурена Ассоль сидить на східцях пабу
Не вгледівши ніде омріяних вітрил…
/Наталя Клименко/
Ненавиджу невизначеність... Сьогодні хочу писати, бо найближчих декілька днів, мабуть, буду без компа. Хоча й писати особливо нема про що.
Мені не важко, мені не сумно, мені не самотньо, але мені НІЯК. Безбарвно! Навіть не сіро...
Люди - ляльки... Боже, хтось смикає нас за ниточки і ми танцюємо! Падаємо, підіймаємось, тупцюєм на місці, думаючи, що проходимо неймовірні відстані...
Хочу дощу. З дитинства дощ для мене був чимось незвичайним, та й зараз мало що змінилося... коли він падає, здається, Небо мені все прощає... все-все... і, навіть, ще не зроблене.
музика: Володимир Шинкарук "Плаче дівчина"
P.S. Буде по-моєму! (Чи взагалі не буде!)
Люди дурні… Я так люблю вас, люди!!!
Я так кидаюсь просто зі скелі в прірву.
Я себе виборю, я себе в долі вирву…
Буде по-моєму – несиметрично, криво,
Повна обойма – зараз буде красиво,
Буде червоно, буде на повні груди,
Буде по-моєму! Чи взагалі не буде…
/Ксенислава Крапка "Зглузде"/
P.P.S. Здається, я не вмію любити...
|
|
