Північ. В будинку Світських вечірка: голосно лунає музика, дзвенять бокали. Крізь прочинені двері тераси червневий вітерець доносить задуху, замішану на ароматі чайної троянди. Раптово простір розсікає струм нещасно-недолугого випадку.
– Хтось пролив щастя! – пронизливо викрикує Лякливий і розгублено позирає на Бентежного.
– Овва, тут хтось щастя пролив, – майже водночас з ним зауважив Безпечний і голосно відсьорбнув зі свого бокала.
– О, щастя пролилось, – промовив Розсіяний, що по-дитячому рясно кліпав. А поряд з ним неприродно тонким голосом зареготав Недоречний, чим тільки посилив напругу.
Гості стікаються в центр кімнати. Музика замовкає. В цілковитій тиші виразно чути тільки дихання пари Сміливіших.
– Не твоє? – пошепки запитує Такий Самий в Іншого.
Інший, неочікувано для Такого Самого, раптово перетворюється на Найпомітнішого. Він набирає відстороненого вигляду, оминає Такого Самого і повільно направляється до тераси, та на ходу помічає, що залишає за собою плями липких крапель з перевернутого келиха, тому зупиняється на півдорозі.
Інший докладає непомітних оку, проте надістотних зусиль, щоб остаточно і переконливо перевтілитися у Відстороненого.
– Приберіть тут, – мовить він не озираючись, а вільною рукою притримує на потилиці маску Надмірного, яку прихопив заздалегідь, готуючись до свята.
Глибоке всезагальне сум’яття. Гнітюча тиша очікувано навіває нудьгу. Лякливий з Бентежним шукають поглядом найдальшого кута кімнати. Розсіяний продовжує кліпати на знак незбагненності павзи. Решта публіки синхронно переставляє бокали з руки в руку, задаючи ритм для подальшої дії. Мить обриває Безпечний.
– Ще краплю щастя? – у всіх і водночас ні в кого запитує він, цілковито захоплений розгляданням закоркованої пляшки в руці.
Знову лунає музика. Після тривалої мовчанки ледь чутний вітерець добавляє задушливих ароматів. Напруга поступово йде в осад.
Дзенькіт бокалів. П’ять на першу. Тераса тоне в гущі червневої ночі. Інший, під софітами поглядів Таємних Спостерігачів, зриває з найближчого куща напіврозквітлий пуп'янок троянди.
Інший знав, що ніхто не прибере.
25.04.2017Картина Пабло Пікассо "Хлопчик з люлькою"
Пам'ятаю цей твір, але відчуття...
Дивно. Твір той самий. Я Інша)
Гриць Янківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я часто асоціюю свої тексти з розмовами під ними: отут ми з тим то говорили про те, а тут з іншим про онте. І навіть моє ставлення до власних текстів формується на коментарях інших. Не знаю, чи це справедливо.
Під цим текстом не пригадую нічого.
А які відчуття в іншої Сімки? Поділишся, яка вона, інша Іра?)
Аналогічно) це я про тексти та коментарі.
Тоді я писала, а, може, й полінувалась написати))), і просто подумала- зосередилась на іменах: Лякливий,Недоречний...намагалась пояснити твір розумом. Нині влучила кінцівка - ніби не щастя пролилося, а крапля крові з пораненого пальця. І троянда - червона.
