Я взяв краплю своєї крові,
Розклав її на молекули і атоми.
Хто ми з вами
У цьому давньому місті?
Нащадки возвелителів,
Тиранів,
Диктаторів?
Ми - виживші,
Ми - доживші,
Пережитки
Не дожатої епохи.
Рефлексуємо
Й щось пишемо
Українською.
І це уже було.
Язиком,
Наречеєм.
І це
Усім
На зло.
Прямісінько у корпус,
Ударом
З правої.
Попав чи пронесло?
Хотів би, щоб боліло
Від усвідомлення,
Від переосмислення.
Історії продажних
Та запроданих,
Не
Наших
Й не
Чужих
Героїв.
Де правда в цьому світі?
Хто поміняв слова?
Поетів
Вже немає.
Вони - розстріляні.
Їх палітурки чорні,
Темні, мов смола.
Уже в макулатурі.
Їх здали наші.
Наші!..
Може, навіть я
В котромусь із житів
Продав своє ім`я.
За кусень хліба
І червоного вина,
За упокій.
Мій, Боже,
Не рухай кров,
Не причащай
Петра.
Спитай, чи хочуть вони
В рай?
Їм жити б ще
На цій землі.
Для чого ти
Їм дав
Вірші?
16.09.
2021
