На зиму ще не повернуло.
Погода тепла і ясна
і повертає у минуле,
якщо не осінь, то весна.
Було усе, що не забуте
за веремією років,
і тихе-радісне, і люте,
і те, чим жити не умів.
Не завірюха, то відлига –
така ідилія моя.
І поки не скресає крига,
гортаю книгу житія.
І як оця зима на плаї
у чисте небо голубе,
усе, що гріє, відкладаю,
аби подовжити себе.
Чекаю зорі вечорові
у ночі хмурі, та ясні,
коли минають сірі дні...
Читаю сури загадкові
і сповідаюсь у любові
усьому сущому в мені.
