Доле наша незбагненна - родились й помремо,
Нащо ми на світі цьому як трава живемо?
Чи дітей вже ми зростили? Куди спрямували?
Чи де сади посадили? Чи дім збудували?
Доле наша кострубата - вік проіснували...
Що тут доброго зробили? А що зруйнували?
Що про нас колись згадають? Вам що залишаєм?
Про нащадків ми нічого і не уявляєм...
Доле, доле невблаганна чом сенсу не маєш,
Не даєш знайти нам шляху, знов кудись штовхаєш?
Чом надії наші щезли? Воля чом зникає?
Наші пристрасті чи болі що тут визначає?
Час невпинний та байдужий все навкруг міняє,
Звідки взялись, куди йдемо - те ніхто не знає.
Десь по світі долі наші наздогад блукають,
Труд щоденний, горе й радість нас не оминають...
28/4/2019
