Байки - це короткі оповідання повчального змісту, на початку, або ж в кінці котрих має бути сформульований висновок чи головна повчальна думка – мораль. Байка має здавна сформовану (ще від прозових «притч» легендарного давньогрецького байкаря Езопа — 6 ст. до н. е.) структуру, традиційне коло образів, мотивів, сюжетів. Езопівською мовою інколи називають підтекст художнього твору.
У глибині віків бере свій початок байка. Як і міф, вона була однією з перших форм художнього мислення.
Кожну байку можна розпізнати за кількома її яскравими особливостями. Окрім моралі, котра є сигнальним маячком будь-якої байки, не менш важливою та впізнаваною її особливістю є алегорія. Тобто, зображення одних предметів та явищ через інші. Саме завдяки цьому пересічними персонажами у байках виступають тварини, рослини та речі, через яких байка, наче зі сторони, показує нам нас - людей. Але й самі люди зрідка також можуть бути персонажами байки - однак лише тоді, коли їхні образи виступають символами тих чи інших людських рис.
Окрім цього, байку неможливо уявити без комізму та сатири — її невід'ємних супутників.
Відомими авторами байок є Езоп, Жан Лафонтен, Іван Крилов. Крім античних джерел, байка зазнала впливу індійської «Панчататри».
Байковий жанр має давню й багату традицію у світовій і, зокрема, українській літературі. Байки бувають віршовані та невіршовані. Зразки байок зустрічаються в шкільних риториках М. Довгалевського, Ф. Прокоповича, Г. Кониського. Байки використовували у своїх «казаннях» І. Галятовський та А. Радивиловський. Нову літературну байку в Україні започаткував Григорій Сковорода «Баснями харьковскіми» (1753—1785).
У перші десятиліття 19 ст. П. Гулак-Артемовський, Л. Боровиковський та Є. Гребінка збагатили жанр байки структурно й тематично, наповнили новими життєвими реаліями, народним колоритом.
Розквіт жанру в українській літературі пов'язують з іменем Леоніда Глібова. До байки також зверталися Іван Франко, Борис Грінченко.
У 20 столітті байки писали Василь Блакитний, Сергій Пилипенко, Микита Годованець, Анатолій Косматенко, Павло Глазовий та ін.
Байка нині зазнає певної еволюції. Крім сюжетних байок, з'являються байки-приповідки («ліліпути»), а також байки-епіграми, байки-жарти, байки-пародії тощо.
Цікавий, Мовчуна зустрівши раз, спитав:
"Від чого голосний так дзвін той на дзвіниці?"
"Від того, що (коли не втнеш сеї дурниці)
Всередині, як ти, порожній він",- сказав.
(байка-приказка П.Гулака-Артемовського «Цікавий і мовчун»)
Сім суток по воду ходив до ставу Рак.
На восьмий день так-сяк
Її він доволік до хати,
Ще трохи відпочив, та й ну перетягати
Через поріг... Клешнею зачепивсь,
А кухлик нахиливсь,
І розлилась вода, — пропали всі клопоти!..
«Нема добра із скорої роботи! —
Говорить, сапаючи, Рак, —
Було б не поспішаться так...»
(байка Б.Грінченка «Швидка робота»)
ID:
816144
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 03.12.2018 14:06:18
© дата внесення змiн: 03.12.2018 14:07:41
автор: Теоретик
Вкажіть причину вашої скарги
|
