Ось логіка рухливості проста,
Що з наших літ незмінно пророста.
Куди б гайнути? Довше погулять -
В дитинстві нас і вітру не догнать.
Цінуй ходу і молодечий біг,
Та безконечність зманливих доріг.
Коли літа на осінь поведе,
Цікавимось частіш, присісти де?
Здається, нібито не на ногах -
Немов стоїш на глиняних стовпах.
Настане день, захочеш, друже, й ти
Десь ненароком трохи прилягти.
Манив би й далі нас одвічний рух,
Якби не час - життя щербатий плуг.
