Тактовик — міжсистемна форма віршування, основою сумірності в якій є ізохронізм віршорядків і таке розташування слів у них, яке уможливлює їх членування на такти. Прихильники музичного погляду на Т. (або ж тактометр) виводять його від поняття “такт” (від лат. tactus — дотик рукою, в музиці — дотик диригента до пульта, чим визначають швидкість темпу) — одиниця музичного ритму, невелика частина музичного руху, яка включає в себе один ударний момент (акцент) і один або кілька не ударних. Один і той самий музичний такт інколи містить різну кількість складів словесного тексту в вокальній музиці, не порушуючи метра, за простим математичним принципом: 4=2+2=3+1=1+ 1 + 1 + 1 = 1,5 + 0,5 + 2 і т.д
Античне віршування передбачало таке виконання твору, в якому співи речитативом чи музичний супровід відігравали, вочевидь, значну роль. Антична віршова стопа нагадує музичний такт, бо при однаковій кількості мор вона може включати різну кількість складів, заміняти одну стопу іншою тієї самої довжини (наприклад, дактиль — спондеем: — ∪ ∪= — —), або обидві ці стопи мають по чотири мори і т.п.
Аналогічне явище спостерігаємо в сучасній метричній східній поезії. До тактово-музичної організації метра близьке і народне віршування. Українську коломийку розглядають в багатьох випадках як рядки з чотирьох тактів, кожен з яких містить в собі чотири склади; але кількість складів іноді скорочується до трьох, двох і навіть одного, тільки більш протяжних, від чого рівномірність тактів не порушується.
Музичність тактовика повинна відчуватися на слух. Візьмемо для прикладу нерівноскладову старовинну весільну пісню:
Ой глянь, дівчино крізь калач
карими очима та й заплач,
бо іде твій розмай - коса,
загуби - краса…
чи фольклорну стилізацію І.Драча:
Ой чи то я Леда, ой чи то я Лада,
Аж на мене біл лебедик з небесонька пада
(“Балада про двох лебедів”).
Яскравим прикладом використання тактовика буде творчість П.Тичини. У вірші “Арфами, арфами…” віддзеркалюється увесь сонячно-музичний тичининський «кларнетизм»:
Арфами, арфами —
золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
