Піднявся зранку в лісі шум і гамір
Збирається вся звірина під дуб
А все тому, що Лев озвучив намір:
Створити перший ультра-правий клуб.
-Я Лев, я-цар і добре знаю світ!
Ми будемо всі жити по-новому
Не може, ну хоча би й сліпий Кріт,
Запхати своє рильце до ліскому.
Не може Ворон каркати на всіх
Є хижаки, а є смачні закуски,
Тому від хижака втікати-гріх!
Хто проти клубу-тим начистим гузки
Всі хижаки на право станьте,
Ми з вами приймемо закон,
А решта-стуліть писки, цитьте!
Хто рот відкриє-той шпійон.
Ми, ультра-праві, не потерпимо шпійонства!
Всіх наших ворогів-прогнати з лісу!
Я Лев-ваш цар! Взірець породи й судочинства!
Тут вам не демократія! А зараз слово Лису.
Старий і хитрий Лис паскудний,
Що дитинчат безпомічних у лісі крав,
Холуй і Левом неосудний
(За те, що часто разом з Левом їх тягав)
Ступив вперед і отаке промовив:
Закон нам дозволяє брати! Позаяк,
Для того, щоб жилося в лісі добре,
Ми, ультра-праві, придумали ніштяк.
І хто відмовиться від нього, той помре.
Усі повинні прославляти ультра-правих,
Та, раз на тиждень, нам віддавати молодняк
І не яких небуть сльозливих і жилавих,
Але найліпших! Чи наймолодших, накрайняк.
Тут слово спробувала «взять» Сова
Вона хоча і птиця, але звісно хижа
-У мене є питання, навіть два:
З слоном, що робимо і хто його подужа?
Почухавши макітру, Лев нарешті видав:
-Слона приймаємо в наш новий ультра-клуб
Щоб кожен в лісі ультра-правих поважав
Нам представник потрібен, хто не душогуб.
Він наглядатиме, як ми тримаєм слово
І в лісі всім підтвердить, що ультра-праві чесні.
Як хтось своє порушить слово (випадково)
Спостерігатиме, а ми того порвем на кусні.
На галявину виплигує сімейка скунсів,
Що їх обох терпіти можуть лиш вони самі:
-Потрібно запровадити правило доносів,
Щоб кожен день «доклад» робили усно і в письмі!
Вимагаю:-провадив далі монолог свій Скунс
-Заборонити кликати мене «вонючка»!
Це для моєї психіки серйозний дисонанс.
Дружину ж називати панночка, не сучка!
У коло звірів виповзає Черепаха-
Стара, глуха, в своєму панцирі, як в танку.
І чується чийсь тонкий голос-та це ж Блоха!
Котрий обрав собі конем «стару бляшанку».
Всі знали: Черепасі все по-барабану
Вона нікого не боялася у лісі
Сховає ноги й голову до свого жбану-
Нізащо вам і не дістатись до бабусі
Блоха, малий і безпощадний кровопивця,
Обрав в посібники її давно
Вона завжди ховала наглого сміливця,
Котрий кров лигав, як смачне вино.
-Я вам скажу, шановне панство, своє слово:
Мені начхати і на вас, і на ваші збори.
Мені, що ви, що травоїдні-однаково!
Ви-дурні і прете на червоні семафори.
Ще додам: бегемоти, носороги і бики
Зібралися в велике-превелике стадо
За пів-години будуть тут і вам намнуть боки
А я спостерігатиму. Звичайно ж радо!
Яка мораль? Її нема.
Вигадуйте самі, як хто захоче
У мене ж думка є одна:
Свій мати розум і відкрити очі.
От і ми дожили до епохи інакомовлення - алегорії. Твір цікавий, гострий. Ледь відшліфувати - буде чудово. 
