Значно менше навколо повітря, ніж сивого попелу,
і розірвані залишки снігу уже не нагадують стяги,
а весна ще у грунті промерзлім глибоко закопана,
і десь там біля неї ми зброю зложили й відвагу.
А тривожні думки - чорним смогом у небо вицвіле,
і блукаєш один серед планів своїх анемічних,
талі води іржею цвітуть в обладунках лицарів,
виглядає насмішкою все, що бажав собі в січні.
І маршрут журавлів твоїм веснам іще не прокладений,
хочеш знову звестися на ноги, та вкотре даремно,
втрату віри в цей час ототожнювать варто зі зрадою,
ти розстріляний сумнівом десь в підсвідомості темній
А відтак в тебе більше нічого немає, крім вибору:
просто впасти в могилу чи все ж врятуватися,
знову взяти мету і нарешті до здійснення втримати,
від своєї душі ти не виїдеш у еміграцію.
Бо безвільне життя врешті стане сміттяркою хаосу,
і загинуть квартали нейронів навічно знеструмлені,
ти живий, ще живий, і хай смерть пустотою давиться,
не очікуй весни, просто думай і створюй задумане.
