Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Уляна Стринжа: «Кулішева криниця» Прсвячується пам’яті М. Куліша - ВІРШ

logo
Уляна Стринжа: «Кулішева криниця»            Прсвячується  пам’яті М. Куліша - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 4
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

«Кулішева криниця» Прсвячується пам’яті М. Куліша

Миколо, 
              окидую оком
                           навколо:
степи, 
        за степами – степи,
                         аж од краю – 
                                 до  краю...
Ніколи 
         ти їх 
               вже не бачив,
                                відколи 
попав у те пекло –
                    аж туга бере,
                             як згадаю.
Тобі ж пам’яталось,
                  як бульбились
                                  краплі
                                      в калюжах
і жалась під стріхи
                  притихла цікава
                                      малеча,
а потім 
       кувала зозуля    
                    в зеленому лузі
і бігли ви пасти 
                       ягнят,
а під вечір
         поїли отари
                     в степу
                            із криниці               
і їли куліш
         під покровом
                 Чумацького шляху...
Були ви тоді босоногі,
                               брудні,
                                   слуглолиці,
та вічність 
           вливалась 
                         в серця
під тим зоряним
                 дахом.
 Або ж 
        як чалапали
                       чаплі
                          завзято,
і щось  джеркотав 
                 до лелечихи  
                      мудрий лелека,
і сизими травами 
                бавився вітер 
                           крилатий,
і сонце котилося 
                         степом
                            далеко-далеко...
Іще не було:  
               а ні страйків,
                    а ні революцій,
іще у нестямі 
                  шаблі 
                       не здіймав 
                            брат на брата...
Іще не було: 
               і злощасних
                        отих резолюцій,
які вкоротили
                  життя
                        багатьом,
 і багато
          було ще попереду літ,
                        і були іще друзі,
і добре було,
                бо кувала  
                         зозуля
                           в зеленому лузі,
і гарно було 
         на веселім 
                     отім
                       виднокрузі.
Усе 
         проминуло:
                багнети, 
                      окопи,
                        снаряди,
схвильоване море
                     людське,
комнезами, 
                 паради,
і подихи 
           свіжого
                      вітру,
і проблиски 
                     волі...
Чого ще 
         бажалося?
Був же улюбленцем
                              долі... 
Із праху, 
         із злиднів
                  і лиха людського
до світла ти линув,
                         до зір,
                              до освіти...
Побачив усього:
                       і щастя,
                                     і горя,
і волю побачив,
                      і правду,
                         побачив і світу.
Здавалось тоді: 
                     революція – мати.
Розправити 
               крила  -
                   і нумо  у далі 
                                   веселі!
Життя будувати, 
                        міста
                                  будувати,
і мову плекати 
                   свою
                            і дзвінку,
                                     і веселу. 
Здавалось
              тоді:
                    революція-мати 
научить тепер 
                  і убогого 
                         бути щасливим.
Здавалося: 
               буде багато
                               всього,
бо багатим
              і серцем, 
                         і помислом
стане народ
                 бунтівливий.
Здавалось тоді:
                    коли кулі 
                            відсвищуть 
і стомлені
               роти
                  повернуться знову
                                       додому,
засяє 
       на небі
               яскрава  зоря 
                            комунізму,
і вже не віднять 
                    її буде
                          нікому! 
Нікому...
          Здавалося:
                        буде, 
все буде 
          однині.
І доля, 
         нарешті,
               всміхнеться 
                             твоїй 
                               Україні. 
Здавалося...
             А пам’ятаєш,
Як  вітер 
          приніс 
                із  Кремля 
тоді звістку 
               щемливу:
Ти мрієш 
          про правду?
А мабуть 
           того і не знаєш,
що є 
     в революцій
                і інший
                     закон   
                        незрадливий:
вона – як вогонь
                 неприборканий -
грізно палає
               над світом,
вирує в містах,
                   у станицях
                                і селах,
і вже неможливо
                    вогонь 
                        той спинити,
поки не пожре все - 
                   сумне 
                           і веселе...
Поки 
        не пожре 
                  всі і плевли,
                            і квіти…
І першими 
              гинуть
                    її, революції, 
                                      діти...   
Миколо, 
              окидую оком
навколо:
степи, 
        за степами – степи,
                         аж од краю – 
                                 до  краю...
   Ніколи 
          ти їх
               вже не бачив,
                                відколи 
попав у те пекло –
                    аж туга бере,
                                      як згадаю... 
 Та пісня  твоя
                   і донині
                          гуляє 
                             по світу
про даль 
          голубу
                         і ясну,
що до обрію 
                       лине,
і є у криниці 
                  твоїй
                           ще вода,
це я знаю.
І знову
     нап’ється 
                із неї 
                       уся 
                           Україна.  

ID:  717135
Рубрика: Поезія, Поема
дата надходження: 09.02.2017 00:22:37
© дата внесення змiн: 09.02.2017 00:22:37
автор: Уляна Стринжа

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (242)
В тому числі авторами сайту (5) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Вікторія Т., 09.02.2017 - 03:52
Трагічна історія, типова для багатьох, хто розділив революційні ідеї свого часу.
Мені здається, що якби вірш не був розбитий на "сходинки", він читався би легше і природніше, тим більше, що в клькох місцях при розбивці трапились помилки.
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: