Хотіла б час назад я повернути,
І виправити дещо на шляху.
Знов голос рідний ваш почути.
А дощ стукоче по даху.
Ми б з вами бачились частіше,
Люблю казали б кожен день.
Любити стала б вас ще більше,
Даруючи тепло з кишень
А зараз темно в вашому вікні,
Й не чути там людського духу.
Вашу тінь, я бачу на стіні,
Лиш голос не сприймається для слуху.
Вибачте,я хочу вам сказати,
За крики всі, і за образи.
Що не вдалось раніше написати,
Для серця ці болючі фрази.
Чому так пізно розумієм,
Значення близьких людей?
Чом до того ми не вмієм,
Берегти своїх сімей?
Ви чуєте мене,я знаю,
Бо часто з вами говорю.
Нестерпно відповідь чекаю,
А в небі бачу лиш зорю.
