|
Мені не бачаться сни вже близько року. Засинаючи, молю Бога, аби намалював армію кольорових метеликів, які меланхолічно літають біля мого тіла й вдаряють у голову химерними веселками. Я прошу, аби Всевишній змилувався і подарував сновидіння, у якому не чахне гербарій емоцій, а лише квітне оазис чудесних думок, які омиває блакитна лагуна. Я прошу, але нічого не отримую: мені не бачаться сни, а лиш огидні кошмари. Закриваю очі й втрачаю свідомість… Ліжко стає ковчегом для подорожей, а я приміряю кумедного кашкета Капітана. Ви бачили коли-небудь чорний туман? Пливеш прямо й не бачиш краю землі, повертаєш наліво, а там – порожнеча, береш курс праворуч, а там – ані душі… Ти ніхто у цьому чорному морі й роби все, що завгодно, але не сподівайся, що хто-небудь тебе помітить. Лише темрява обіймає стривожену душу. Вона грає зі мною у покер на роздягання, танцює віденський вальс, тулиться й облизує щоки. Її чорнильне волосся дещо схоже з моїм, проте не має ніякого запаху. Взагалі відсутня будь-яка людська чутливість. Із кожною пройденою милею пітьма все тугіше затягує ремінь, що стає тяжко дихати чи мовити хоч слово. Я роблю глибокий вдих. Якщо вже прийняла правила цієї гри, то тікати пізно. Беру до рук револьвер, вставляю пулю, прокручую барабан. Рахую до трьох. 1, 2, 3…
Я прокидаюся по діагоналі ліжка, обвита ковдрою, мов кволе дитя пуповиною. Спустошена та самотня, налякана та розгублена. Сьогодні остання ніч, коли не бачила сну. Він зробив мені штучне дихання та виписав рецепт безтурботних ліків від інсомнії, потопив корабель із парадоксально жахливими спогадами, розчинив усю байдужість у соленому морі. Він зв’язав із дотиків теплий шарф, налаштував струни серця на тиху мелодію, відчинив двері у стривожену душу, що аж скрипіло у скронях та вібрувало у вилицях. Він налив мені спокій у келих, пригостив смачнючою цукеркою із любовних цілунків, подарував мапу до свого ліжка. Я поділилась цим болем, а він його підхопив. Нарешті, закінчиться цей важкий період свинцевих видінь, і я зміню місце дислокації у рідні обійми, тож вдома мене не чекайте. Сьогодні мені снитиметься сон, бо оберігає його вірний ангел, який під ніжним крилом гріє дівча, яке стомилося сіпатись від лихих кошмарів…
ID:
663435
Рубрика: Проза
дата надходження: 02.05.2016 15:47:38
© дата внесення змiн: 08.05.2016 22:19:57
автор: Незайманий займенник
Вкажіть причину вашої скарги
|
Гарних сновидінь! 
