- Ой весело ж було! Раділи всі, - Баран розказував Козі.
Учора в Зайця були іменини. Гостей багато завітало на гостини.
Ой весело було! Ще ж як... Сміявся увесь час Їжак. Сойки
на флейтах грали, а Бобри били в барабани. Ведмеді весело співали!
- Були й Вовки? - тут поцікавилась Коза.
- Були, були... Вони так дружно танцювали!
Та, правда, швидко кудись зникли. До цього вже давно всі звикли.
Таке було уже не раз. То ж обійшлося без образ.
- Що ж тут смішного? - поцікавилась Коза.
- Ну, як же що? - подивувавсь Баран.
- Я відчуваю тут обман. Чому зникать? Не розумію.
- Та я ж розказую... як вмію, - став хвилюватися Баран.
Який тут може буть обман?
Допоки тим Вовкам ми грали, вони так дружно танцювали!
Так весело було! Ой як... Та, правда, коли танці стихли,
забрали м'ясо все Вовки і раптом кудись зникли.
Лишили моркву, буряки, петрушку, кріп, капусту... Ой, хай їм буде пусто... -
сказав Баран й роззявив рота. Дивився на Козу, а ніби на ворота.
Став, видно, розуміть Баран, що в цьому є якийсь обман.
