Ти напевно знав на що йшов,
Коли віддав життя Богу?!?
Ти майже до старту дійшов.....
...та обірвали твою дорогу...
І стомлене серце зупинилось.
Обламались стерті крила.
Теплою кров*ю земля умилась.
Так багато війна ця навчила.
І ось настала та хвилина,
Коли доставили тебе додому.
Бачить мати.... стоїть домовина...
...а на обличчі сина, лише втому...
Гаряча сльоза спопелила душу,
І лиш чутно, як мати ворога кляне.
За що я з сином прощатись мушу???
Заберіть вже краще мене......................
