Ми ніколи разо́м не були,
І в обіймах тебе я не бачив.
Ми не жи́ли серед імли,
Ми у смогі цієм існували.
Я не ніжив тебе на руках,
То були лиш дитячі забави.
Ти не мала мене у думках,
Ми з тобою удвох не палали.
Ми здавали обоє назад,
Кожен день і кожну хвилину.
Та робили це все невпопад,
І чекали разо́м часоплину.
Я тебе не кохав — знай,
Мені просто хотілось пожити.
Хоча б день відчувати той рай,
І само́го себе надурити.
Не кохав, бо не знаю кохання,
Та і дихав тобою спроста.
І ховав свої хвилювання..
Я ж любив ті солодкі вуста!
Не кохав, ні на мить не кохав!
То все просто, все дуже просто..
Тобою я жив і страждав,
З тобою у грудях так гостро.
І хотів би перепросити,
За все, що пройшло поміж нас.
За кожну погаслу іскрину,
За те, що вогонь наш погас.
Не впевнена,що саме "розопвім" 
,але можливо колись й випаде слушна нагода принаймні розповісти 
.... 
... 
