Чухраїнці рідні, почуйте,
Відкрийте вже очі свої.
Хіба браття, можуть вбивати,
Один одного на війні.
Брат не може тримать злобу,
Загинать своїх же братів.
Запрягать нас, як худобу,
Як у віз запрягають волів.
Ще за Хмельниччини доби,
В багнюці повязла країна.
Нам у спину вставили ніж
Розіп'яли, створили руїну...
Богдан - гетьман, не винний,
Він, як краще народу хотів.
Свободи народу бажав,
Бажанням своїм він горів.
Та забули усі хробаки,
Як бігали вони босоніж.
При Київській славній Русі,
Не підняли б вони отой ніж.
Кажуть, що час лікує,
Та цей шрам у нас навіки.
Нам Москва його залишила,
Залишили його нам "брати".
