Розбудись. Піднімись. Все навколо затихло.
В тихім шепоті вітру я чую слова.
Тільки де та надія жива.
Я бачу, я чую лиш лихо.
Сонце заходить, а немає тепла.
І в тумані густому
Не видно доріг.
І у серці пустому
Я сховатись не зміг.
Я так хочу додому,
Та як завжди не встиг.
Відкладу на потому,
Це життя не для всіх.
Розбуди. Подивись. Де те щастя забуте?
Перехрестя зійшлись та його все нема.
Там трапляється лиш сльоза.
Та мабуть те щастя закуте.
Сонце зійшло вже, а немає тепла.
