Ми будемо триматися на відстані,
як сніг і сонце, небо і земля.
І не дивись, прошу тебе, так пристально,
я до межі ображена і зла.
Ти у моїй країні став столицею,
ти став планетою серед моїх планет.
А я лечу, лечу на схід жар-птицею
на інший невідомий континент.
Скажи, чому ти до сих пір зі мною,
хоча насправді ти ще так далеко?
Я змерзну від жорстокості зимою,
я кам'яна. А ти котися в пекло!
Коли те сонце падало у сніг,
а небо не трималось угорі,
я думала: ну як? ну як ти міг?
Чому ти так нещиро говорив?
Тепер вона сховалась, навіть зникла.
Її зламала ця брехня і відстань.
Прощай, моя вразлива, повна світла,
моя любове, ніжна, сильна, чиста...
2009
