Чому все так?
Чому все не інакше?
Де щастя те, обіцяне життям?
А небо за вікном дощами плаче.
Душа моя підвладна почуттям.
Люблю тебе, сумую за тобою…
Та ти напевно вже забув мене.
Серце моє укрилося журбою,
Та знаю я. Любов колись мине.
Пролине час і я забуду:
Твою усмішку, очі, голос твій.
Я сильною наперекір всім буду,
Змирюся з думкою, що ти уже не мій.
Змирюся з тим, що не мене цілуєш.
Змирюся з тим, що іншу обійма.
Та знай мене вже не почуєш!
В житті твоєму зайвою була.
Та я себе запитую одне:
Чому зустрілись ми, якщо тепер не разом.
Чому я досі так люблю тебе,
А ти й не згадував мене ні разу…
А за вікном ще й досі дощ іде.
Укрилось небо тугою, журбою.
Повільно б'ється серденько моє.
Воно сумує сильно за тобою!
