Я - українка із Радянського Союзу... Та хіба я винна... Я народилася у 1946 повоєнному році... Мій батько з Херсонщини, а мати з Черкаської області. Там, в селі Берестівець Уманьського району, народилася і я, Житник Валентина Михайлівна. Батька, військового інженера-будівельника, у потребах держави, частенько переводили: ми жили у Харкові, Донецьку, у селах Велика та Мала Петрівка, коли там прокладали дороги. У 1958 році батька перевели у Дніпропетровськ.
За часів дитинства ми жили у Дружбі Народів! Нас так виховували.
Я вірила у цю Дружбу Народів і відчувала її. У будинках де жили сім"ї військових, нашими сусідами були українці та росіяни, узбек та євреї, білорус та естонка. Я вихована так: жити з Любов"ю та відкритим Серцем до Людини, незалежно від її мови та кольору шкіри.
Зараз, у зрілому віці, з 2005 по 2010 рік я мала чотири подорожі до Індії. Ні, це не туризм, це пошуки Істини. Коли живеш у Ашрамі поруч з тисячами людей з різних куточків Планети і бачиш посмішки на їхніх обличчах, відчуваєш теплоту їхніх Сердець, то немає значення мова: спілкуються наші Душі! Доречі, я не володію іноземними мовами, тільки українською та російською. З дитинства і по сьогодення Життя формувало мій світогляд до сприймання Людей, як Братів, як Землян...
Зараз, вивчая Вищі Закони Життя, Закон реінкарнації, як один із них, розумію, чому саме так сприймаю Людей. Мабуть моя Душа знає, що приходила на Землю не один раз, розмовляла на різних мовах, мала тіла різного кольору.
Аналізуя формування свого світогляду, водночас, я замисллювалася над тим, чому в Україні виникло питання мови. Питання таке гостре, що провакує протистояння людей, прояви націоналізму, навіть бійки у Раді. Які мотиви? Може комусь вигідно відволікати свідомість народу від життєво важливих питань по відродженню України, добробуту людей? Чи наші керівники не вивчають Законів Всесвіту, а тільки покладаються на ті законі, що написали самі? Хто зна... Питання, питання...
То до Мови! В усі часи на Рідній Укріїнській Мові спілкувалися люди у селах та маленьких містечках. А у великих містах, куди з"їжджалися трудівники-робітники з усього Союзу, виникла потреба в єдиній мові. І то була російська... То хто з них, з тих, хто відроджував Країну після війни, хто закохувався в людину і не питав паспорта, щоб дізнатися її національність, працював, кохав, народжував дітей, винен, що не вивчив Мову? То були такі часи, то наша історія. ЇЇ можна переписати тільки у підручниках. Вона була...І хто зна, кров якої "Нації" тече у наших жилах, у жилах наших дітей, онуків та правнуків, якщо дивитися з прапрадавніх часів... То будьмо мудрими та милосердними до тих, хто народився у Радянському Союзі, кого не навчили Мови...
Дуже добре, що з часів заснування України, як Самостійної Держави, взялися за відродження Української Мови! У великих містах нове покоління українців чує та вивчає Українську Мову у дитячих закладах, середній та вищій школі. Коли це покоління прийде до влади, вони будуть вільно спілкуватися на Рідній Мові! Але ще й дуже важливо, яка в них буде Людяність, хорактер, мотив праці: своє збагачення, чи для добробуту та процвітання України.
Було б добре, якби, вивчая Мову, зосередилися на глибинному значенні кожного Слова. Якщо це Слово "Свобода", то Свобода не виявляє насилля до мови спілкування. А слово "РАДА" має на увазі, що там будуть, РАДИТИСЯ, як зробити щасливими усіх людей, а не купку керівників суспільства.
Пройшло більше двадцяти років, як розпався Союз... Мабуть Всесвіт готував нас до Нового тисячоліття, Нового Світогляду, коли люди знімуть кордони і будуть поширювати Дружбу Народів на всю Планету!
Люди! Давайте вивчати Вищі Закони і Жити, виконуючи Їх. І прийде Мир та Злагода! Ми навчимося поважати інші (не чужі!) мови, різні Народи. Бо колись, у минулому житті, МИ ВСІ РОЗМОВЛЯЛИ НА РІЗНИХ МОВАХ...
*Реінкарнація - Дивись "МЫСЛИ ВЕЛИКИХ О РЕИНКАРНАЦИИ" 24.12.2012г.
ID:
387400
Рубрика: Проза
дата надходження: 24.12.2012 17:43:02
© дата внесення змiн: 30.08.2013 12:38:58
автор: Валентина Володина
Вкажіть причину вашої скарги
|
