2
Старий ГетьмАн недовірлИвий
до себе близько не пускав
нікого, крім жінок вродливих:
одну він Рапунцелью звав.
Як сталася скрутна година –
прийшла, озброївшись яйцем,
та стала коло домовини
краса – принцеса Рапунцель.
І хоч принцеса та відразу
пустила з дупи трохи газу,
та це не викликало стресу:
ну, трохи газова принцеса...
Отак і керували разом:
гетьмАн з труни смердів, зараза,
ВОНА – собі давала джазу,
та все скінчилося відразу
коли прийшла нарешті мить
ГетьмАна все ж похоронить.
Коли ГетьмАна поховали,
принцесі віри менше стало.
Почули: як ни нарядить,
ВОНА, як і ГетьмАн, смердить.
Тут ми згадаєм про Іванка:
прийшовши з кладовища зранку,
відразу випхавсь на майдан
сказать: ГетьмАн йому віддав
усю свою гетьмАнську владу.
А всій Старшині – дав пораду:
„Мене назвіть ви легітимним...
Бо раптом здохнете під тином,
чи у шинкові, чи будь-де,
ніхто і сліду не знайде,
а в тушку я наб*ю полову –
знайду вже з нею спільну мову”.
Повірить в це було не просто...
Хто віри йме такій фігні ?
Та от, зненацька, Льоня Космич,
що був в найбільшім курені
за курінного – зникнув раптом...
Шукать його ніхто не квапивсь,
бо слух пішов: для плюралізму
йому із трупним ядом клізму
зробили десь в святій землі...
жиди, а може, москалі,
що стали з заздрощів мерцями...
слідів нема, як обіцяли.
