|
З небовиду летіли прозорі артерії й вени -
Калюжі повні вини і вина…
Тоді,не як завжди, темна й пуста…
Сьогодні,як завжди ,закрита в твої осяйні терни.
Та не волю відчувати на собі твоїх сліз,
Твоїх скупих,нещирих,п’яних .Ні,
Не затремчу ,коли не зійде ніч,
Коли вічі вологі у ванні.
Я не волю відчувати на собі твій сум,
Німий і театральний. Ні,
Здійнявши все щире на глум,
Ти не пішов,ти залишився у мені.
Душа моя ,вимірявши Сотні чужих стріх,
Шукала там, де ти ще дихаєш в світанні,
Те, де я ще для тебе жива… де голос стих
В незримій ревності й бажанні…
Де закривав ніч,хвилюючи бар’єр тіл…
тримав в неволі незримі міріади …
І ,нехай, на ланітах кров Диких,безперих антитіл
…помітно лише стеж її помади…
Своєчасно спинилися,запізно відійшли…
Всі пояснення були на звороті…
Казна-де ми тепер є!Чи туди ми ввійшли?!
Тут ...лише язики жовтороті…
Забувай себе біля мене . Порви паперове тло,
І почуй мої рвані ,мої білі, твої бажані.
По тілу зливу …і вже Червоне з медом...молоко…
і вже не так…не так як кожну ніч…
Захлинуся від пісень… вбитих смутком …
Прохрипить радіо ,що ти не мій,НЕ МІЙ…
Ба навіть, думи ,перев’язані джгутом
Помирають в спасінні дій. …
Я не волю відчувати на собі твоїх сліз,
Твоїх скупих,нещирих,п’яних .Ні,
Не затремчу,коли не зійде ніч,
Коли вічі вологі у ванні.
Я не волю відчувати на собі твій сум,
Німий і театральний. Ні,
Здійнявши все щире на глум,
Ти не пішов,ти залишився у мені.
І пам'ять мучиться -я твоя рана…
не вмію назад, не хочу знову..
Ти з мене випив до дна омани
В пустий лист..я напишу рядок знову…
ID:
301660
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 22.12.2011 18:10:42
© дата внесення змiн: 22.12.2011 18:28:50
автор: Біла тінь
Вкажіть причину вашої скарги
|
