я живу у тобі пальцями й думками,
наче риба, що сховалась в мулі.
наче пристрасть що була між нами,
застібаю рани, цятки білокурі.
розстібаю вічність - день прожитий разом,
розстеляю ліжко мокре від сльози.
в поєднанні з жалем і нестримним джазом
я живу у тобі, просто прожени.
шкрябаю камінням по вікні маршрутки,
босими ногами йду по сплаву днів.
я живу у тобі, як живуть придурки,
ти ж бо мене надто сильно захотів.
не змогла віддати краплі болі й крові,
не змогла любити більше за любов.
снюсь тобі даремно, граю в карти долі,
в нас уже не вірю, ти ж бо сам пішов.
Дуже сподобалась поезія. Це взірець доброї неприкритої лірики. Нагадує відчайдушний крик душі.
До речі,гарно придумали "я живу у тобі пальцями й думками,
застібаю рани,
розстібаю вічність,
я живу у тобі, як живуть придурки,".
та що пише відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
