Ти для Мене був Сонцем! Центром моєї сонячної системи, мого світу…
Ти випромінював на мене своє тепло, свою енергію, таку потрібну і життєдайну…Я живилась тобою, я була ноповнена тобою… Мені ніколи тебе не було багато, я спрагла тобою, я звикла до тебе…
Достатньо було тобі зайти за обрій, як я помирала, божеволіла в очікуванні ранку. Миті без тебе здавались вічністю, я боялась ночі…без тебе…
Ти найбільша зоря,ти – найбільше, найшаленніше, найгарячіше, найромантичніше,най-най-най…перше кохання…
Я вивчила на тобі всі деталі і без допомоги телескопа, з часом…його у нас було достатньо….Я жила б тобою щосекунди, щохвилини, щодня, та після дня приходить ніч,після кохання- розлука...Вона наступала періодично, як за правилом…я її не люблю…сварки,образи,розбиті мрії…і знову ранок-кохання…так як і завжди, та чим більше часу я тебе не бачила, тим солодшою була зустріч світанку, гарячіший жар почуттів, променів…
Мене лякала думка, що ти коли небудь можеш погаснути для мене, мені це часто снилось у снах…Я плакала, кричала, намагалась тебе повернути, та ти зникав з мого небосхилу…….це були жахливі сни... з тобою і без тебе,та кажуть,що сни збувається,краще б я цього не знала…
Сьогодні я без тебе,моє Сонце…Замерзаю…Хворію невиліковною залезністю тобою…невиліковною, бо ти більше ніколи мене не зігрієш…
Для кого на цьому світі ти щоранку сходиш? Кого зігріваєш, ніжиш, наповнюєш собою??? Не мене…
Чому ти не для мене, а для неї, для всіх, тільки не моє…
Вічна зима без тебе……Помираю без Сонця,швидше ніж думала,залежність, звичка чи любов…
ID:
235289
Рубрика: Проза
дата надходження: 17.01.2011 01:56:18
© дата внесення змiн: 17.01.2011 02:10:51
автор: МАР`ЯНА КОСТИШИН
Вкажіть причину вашої скарги
|
