У світлій, дитячій країні
Є темний, жахливий куток.
Страхи там, як привиди злії
Від нас нікуди ні на крок.
То гусінь лякає нас зранку,
То вдень павуки наповзуть.
Ось, ворон на дереві каркнув,
Страхи під диваном живуть.
На світі багато такого,
Чого нам ніяк не збагнуть.
А, раптом, збужу домового
І він завітає? Аж жуть!
У темряві бачу страхіття-
Це одяг у шафі вірить.
Ще й місяць досяг повноліття.
Не просто нам світить - горить.
Лякає нас шелест діброви.
Ліс чорною хмарой стає.
І страх заповза знов і знову
У душу і в серце моє.
Але прожену цю примару.
Ії намалюю, злюплю.
Страхи цим свої подолаю
І їх назавжди прожену!
