Хтось із незрілих душ втрапляє в мене.
Не просить, не благає, просто снить.
В мить я не я стаю, мов навіжена.
Чомусь чуже турбує і болить.
Іду з роботи. Моя ж хата з краю.
На зустріч в пам'ять Крут рече хода.
І що ж ви думаєте, оминаю?
Якби не так,- я з факелами там.
Йдуть в філармонію, і я проходжу.
Всіх бачу вперше. Знаю – це мій рід.
Ці вояки, забути їх не можу,
В чотирнадцятому вони на схід
Юрбою поспішали. Один в кедах,-
В свідомість лізуть спогади чужі.
Із пар втекли,- смішні наук предмети,-
Як незалежність - лезо на ножі.
Чиїсь я відчуваю біль і втому,
А часом відчуваю злість, азарт.
Якась душа не втрапила додому.
Не заспокоїлась. Тримайсь, солдат!
