Ти ,високий ,стрункий немов зелен клен...
Блакитні очі сяють зорями у світ.
Красивий,з русявим волоссям- Шатен
У саду, розквітали цвітом двадцять літ.
Дорогенький, синочку -мій Богданку!
Вишиванку,вишивала до світанку.
Червоними і чорними нитками
Щоб доля,цвіла щастям вела до мами.
Ти, білим голубом злетів у туман...
І ніколи для тебе,сонце не зійде.
Від пострілу ,гармат впав ...стікав, від ран
І більше,цвіт -весна тобі не зацвіте.
Любив, Україну ... за нас віддав ,своє життя
І полум'ям ,горять маки у полі.
О, синочку надію обпалила війна
Згасла зірка.Твої сни, колише тополя.
Пробач,що від кулі не вберегла -сину!
Накрила білим снігом люта зима.
Як сирота,стоїть ...ридає , калина
у сиру могилу,віддала своє дитя.
А йому б жити,творити , любити...
Привести, милу дівчину до вінця.
Сивій голубці,внучат своїх ростити
поетичній душі,славити життя.
М. Чайківчанка.
